Булінг у школі

Результат пошуку зображень за запитом "Булінг"Що таке булінг? 

Багатьох дітей у свій час дражнили рідні брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій дружній формі, коли обидві дитини просто бавляться, такі образи, як правило, не завдають шкоди. Але коли словесні перепалки стають образливими, злими й постійними, вони перетворюються на знущання, тому їх необхідно припинити.

Булінг (шкільне цькування) – це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, поштовхів, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникаючи, ігноруючи інших і поширюючи про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття.

Ознаки того, що дитину цькують у школі:

* Відмова іти до школи з різних причин — «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»

*Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

 *Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

 *Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

 *Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Причини булінгу

Як правило, це занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

Атмосфера вдома. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою. Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, якщо звикла, що до неї краще ставлятсья, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворюватиме навколо себе таку ж атмосферу і в школі. Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат — дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера.

 Заряджена частина в класі. Це дитина агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Відрізнити таку дитину-жертву агресора від «вигнанця» можна за однією ознакою. «Вигнанець» буде таким у всіх колективах. А от дитина-жерва агресора може бути в інших колективах навіть лідером (де його психологічна структура вважатиметься сильною).

Що робити батькам ?

 Пояснити дитині, що таке булінг. За досліжденнями UNICEF в Україні 80% дітей рано чи пізно стають жертвами шкільного цькування. Більшість на ранніх етапах не розуміють, що це таке, і що треба розповідати вчителям про образи. Тому варто пояснювати дітям, що інші мають право робити з ними і на що не мають права.

Це починається з дитячого садка, коли, наприклад, на скаргу про примушування їсти батьки відповідають: ну, ти ж нічого їси, а цілий день у садку. Таким чином даючи іншій людині право на фізичне насилля над своєю дитиною. І коли уже в школі інші діти крадуть її зошити, змушують носити свій портфель, зганяють з місця — їй це видається невинними жартами, про які вона не розповідає.

Стратегія захисту. Не бігти одразу до школи. Спершу дізнатися, у дитини, що вона думає про цю ситуацію і підтримати. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до школи. Або ж, коли застосовується фізична сила — в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до школи. Порадити проводити більше часу зі старшими. За можливістю не відходити надовго від учителя, щоб не допускати насилля.

Не вкладати свої ідеї в голову дитини. Коли щось радите — запитуйте, чи зможе дитина так учинити. Якщо відповідь буде — мені незручно, соромно, я так не зможу — шукайте інші варіанти. Головне не присоромлювати — «чому ти не можеш дати відпір?!!» Не можна злитися на дитину за те, що вона не здатна на дорослі вчинки. Стежте за собою, завдання батьків — допомогти. З юридичної точки зору ви НЕ можете прийти і поговорити безпосередньо з дитиною, яка ображає вашу. Це можна ініціювати лише через школу або психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.

Підтримувати дивакувату рису в характері або зовнішності дитини, якщо саме через це з неї насміхаються. Перетворіть її на сильний бік дитини. Якщо йдеться про особливості зовнішності — зробіть фотосесію, щоб підкреслити. Якщо ж про замкнутість — знайти діяльність, де саме ці якості будуть найнеобхіднішими.  Якщо булінг триває кілька місяців, — без дитячого психолога не обійтися.

Поради дітям

 Ось ще кілька стратегій для дітей, які можуть допомогти їм покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:

  • Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.
  • Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).
  • Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
  • Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.
  • Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
  • Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

Начальник служби
у справах дітей
Олена Буратинська

 

Служба у справах дітей підготувала пам’ятку батькам

Проаналізувавши питання, які виносяться на розгляд комісії з питань захисту прав дитини, одним із найболючіших питань на кожному засіданні є вирішення батьками спорів щодо виховання дитини.

Відповідно до законодавства України батьки мають рівні права щодо участі у вихованні дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Але на практиці тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, реалізувати це право практично не вдається.

Часто після розлучення батько дитини не так вже й прагне спілкування з дитиною, але його прагнення дошкулити своїй колишній дружині, завдати їй якомога більше хвилювань превалює над здоровим глуздом та, зокрема, над інтересами дитини. Не треба бути психологом, щоб розуміти, що ті відносини, які спостерігає дитина між своїми батьками (а батьки не бувають колишніми) накладають відбиток на все її майбутнє життя, і досить часто дитина дублює поведінку, а іноді й долю одного зі своїх батьків (дівчинка – матері, хлопчик - батька). Врахування цих обставин має безпосереднє відношення того, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею. Але, якщо спілкування дитини з тим з батьків, який проживає окремо від неї, перешкоджає її нормальному розвитку, таке спілкування може бути обмежене чи заборонене тим з батьків, з ким проживає дитина.

Спілкування дитини з тим з батьків, який проживає окремо, не повинне бути формальним, носити характер епізодичних зустрічей. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування повинне сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків - з своїми дітьми - служить задоволенню життєво важливих потреб як дитини, так і дорослих членів сім’ї.

Якщо спір не вдається врегулювати, оскільки батьки не дійшли згоди, відповідно до статті 158 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування вирішує даний спір. Для вирішення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, звертається до служби у справах дітей і дане питання виноситься на комісію з питань захисту прав дитини..

Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 р. (п.п. 73, 74): «У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок та ознайомлює усіх членів комісії з питань захисту прав дитини з ним. Заслухавши виступаючих, ознайомившись з поданими документами члени комісії виносять рішення керуються інтересами дитини та статтями Сімейного Кодексу України, а саме:

Ст.. 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Ст.. 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків

$11.     Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Ст.. 153. Права батьків та дитини на спілкування

$11.     Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Ст.. 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Той з батьків, хто проживає окремо, не має права вимагати спілкування в невстановлений час, порушувати нормальний режим життя дитини, приймати відносно неї будь-які рішення, не погоджуючи їх з іншим з батьків, тощо. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим для виконання.

Право батьків на спілкування з дитиною відноситься до числа особистих. Тому його так важко забезпечувати за допомогою закону, можливості якого в цьому випадку обмежені. Сімейний кодекс України передбачає захист права того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на виховання та спілкування з дитиною в адміністративному і судовому порядку.

Батьки можуть домовитися про порядок спілкування з дитиною як в усній, так і у письмовій формі. Сімейний кодекс України встановлює загальну норму, яка надає батькам дитини право врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам чинного законодавства України та моральним засадам суспільства. Вони мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, при цьому не має значення причина роздільного проживання батьків. Договір має укладатися у простій письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, його істотними умовами є умови про участь у забезпеченні умов життя дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови про здійснення ним права на особисте виховання дітей. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну          шкоду, завдану другому з батьків.

Так само необхідно пам’ятати, що правом на спілкування з дитиною володіють не тільки батьки, але й баби, діди, прадіди, прабаби. Батьки зобов’язані виховувати дитину і піклуватися про неї, а виховання дитини неможливо без спілкування. Батьки не повинні зловживати своїм правом на спілкування з дитиною і повинні надавати можливість іншим родичам спілкуватися з дитиною. Наслідки відмови батьків від надання близьким родичам дитини можливості спілкуватися з ними полягають у тому, що зацікавлені родичі вправі звернутися до суду із позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Шановні батьки! У разі виникнення спорів щодо виховання ваших синів та дочок, звертаємося до вас з проханням в будь-якій ситуації знаходити взаємопорозуміння між собою заради збереження морального, психічного та фізичного здоров’я дітей.

Ласкаво просимо на Косівщину

Panorams