Косівська районна державна адміністрація
Івано-Франківська область
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Виступ Президента України на засіданні Ради Безпеки ООН

Дата: 06.04.2022 15:52
Кількість переглядів: 96


Шановна пані Голово!

Шановний пане Генеральний секретарю!
Шановні члени Радбезу та інші учасники засідання!

Дякую за можливість. Упевнений, мене сьогодні почують і всі представники держав – членів ООН. Учора я повернувся з нашого міста Бучі, днями звільненого від військ Російської Федерації. Складно знайти такий воєнний злочин, який окупанти не вчинили б там.

Російські військові розшукували й цілеспрямовано вбивали кожного, хто служив нашій державі. Вони розстрілювали жінок за дверима будинків, коли підходили й просто кликали того, хто є живий. Вони вбивали цілі родини – дорослих убивали і дітей. І намагалися спалити їхні тіла.

Я звертаюся до вас від імені народу, який щоденно вшановує пам’ять загиблих. Щоденно, зранку. Пам’ять загиблих мирних людей. Яких убивали пострілом у потилицю або в око після катувань. Яких розстрілювали просто на вулицях. Яких кидали в криниці, щоб вони там загинули в стражданнях. Яких убивали у квартирах, у будинках, підриваючи гранатами. Давили танками просто в цивільних автівках посеред дороги. Заради задоволення. Яким відрубували кінцівки, перерізали горло. Яких ґвалтували й убивали на очах у їхніх же дітей.

Їм виривали язик лише тому, що не чули від них того, що хотіли почути.

Чим це відрізняється від того, що робили терористи ДАІШ на захопленій ними території? Хіба що тим, що це робить постійний член Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Руйнує внутрішню єдність держав. Руйнує державні кордони.

Заперечує право понад десятка народів на двох континентах на самовизначення й самостійне державне життя. Проводить послідовну політику знищення етнічної та релігійної різноманітності. Розпалює війни та свідомо веде їх так, щоб убити якнайбільшу кількість звичайних мирних людей. Щоб якнайбільше зруйнувати звичайні мирні міста. Щоб залишити в країні, куди заводить свої війська, тільки руїни та масові поховання. Все це ви бачили. Підтримує на державному рівні ненависть і намагається експортувати її в інші держави за допомогою своєї системи пропаганди й політичної корупції.

Провокує глобальну продовольчу кризу, яка може призвести до голоду в державах Африки, в державах Азії й точно закінчиться масштабним політичним хаосом у країнах, де стабільність продовольчих цін – базовий чинник внутрішньої безпеки.

Тож де ця безпека, яку має гарантувати Рада Безпеки? Її немає. Хоча і є Рада Безпеки, як нічого й не було.

Тож де той мир, заради гарантування якого створювалась Організація Об’єднаних Націй?

Це очевидно, що ключова інституція світу, яка повинна забезпечувати примус будь-яких агресорів до миру, просто не може ефективно працювати.

Зараз світ побачив, що російські військові зробили в Бучі, поки утримували наше місто в окупації. Але світу ще тільки доведеться побачити, що вони зробили в інших окупованих містах, в інших окупованих районах нашої країни.

Географія може бути різною, але жорстокість однакова. Злочини однакові.

І відповідальність має бути неминучою.

 

Пані та панове!

Хочу нагадати вам статтю першу глави першої Статуту ООН. У чому мета нашої організації? У тому, щоб підтримувати мир. І примушувати до миру. Зараз Статут ООН порушується буквально з першої ж статті. А якщо так, то який сенс в усіх інших статтях?

На сьогодні саме внаслідок дій Росії на території моєї держави, на території України, скоюються найстрашніші воєнні злочини за весь час після завершення Другої світової війни.

Російські війська свідомо знищують у попіл українські міста артилерійськими, авіаційними ударами. Свідомо блокують міста, створюючи в них масовий голод. Свідомо розстрілюють колони цивільних на дорогах, які намагаються просто врятуватися з території військових дій. Свідомо підривають навіть укриття, у яких ховаються мирні люди від авіаційних ударів. Свідомо створюють на тимчасово окупованих територіях такі умови, щоб там було вбито якнайбільше цивільних людей.

Масові вбивства у нашому місті Бучі – це, на жаль, лише один із багатьох приклад того, що здійснюють окупанти на нашій землі вже протягом 41 дня.

А є ще багато інших таких місць, про які світу ще тільки доведеться дізнатися повну правду: Маріуполь, Харків, Чернігів, Охтирка, Бородянка та ще десятки, десятки українських громад, кожна з яких – як Буча.

Я знаю і ви прекрасно знаєте, що говоритимуть представники Росії у відповідь на звинувачення в цих злочинах. Вони це вже неодноразово говорили. Найпоказовіше – після збиття російськими силами з російської ж зброї малайзійського «Боїнга» над Донбасом. Або під час війни у Сирії.

Вони будуть звинувачувати всіх, тільки б виправдати себе. Вони будуть говорити, що нібито є різні версії, а яка з них правдива – нібито неможливо поки що встановити. Вони будуть говорити навіть те, що тіла вбитих нібито підкинули, а всі відео – постановочні.

Але. Зараз 2022 рік. Є безперечні докази. Є супутникові знімки. Є можливість провести повне прозоре розслідування. Саме в цьому ми зацікавлені.

Максимальний доступ журналістів. Максимальна співпраця з міжнародними інституціями. Залучення Міжнародного кримінального суду. Повна правда, повна відповідальність.

Впевнений, у цьому має бути зацікавлена й кожна держава в системі ООН. Для чого? Для того, щоб раз і назавжди покарати того, хто вважає себе привілейованим, вважає себе безкарним. А отже, показати всім іншим потенційним воєнним злочинцям світу, що вони також будуть неминуче покарані. Якщо карають того, хто найбільший, то буде покараний кожен.

Навіщо Росія прийшла в Україну, скажіть мені?

Я відповім. Керівництво Росії відчуває себе колонізаторами – як у давні часи. Їм потрібне наше багатство та наші люди. Росія вже депортувала на свою територію десятки тисяч наших громадян. Далі – сотні. Викрала понад дві тисячі дітей. Просто викрала тисячі дітей. І продовжує це робити. Росія хоче перетворити українців на мовчазних рабів.

Російські військові відверто, відкрито грабують міста, села, які вони захопили. Це мародерство найвищого масштабу. Вони крадуть усе – від продовольства до золотих сережок, які просто виривають із кров’ю.

Ми маємо справу з державою, яка перетворює право вето у Раді Безпеки ООН на право смерті. Яка підриває всю архітектуру глобальної безпеки. Яка дозволяє злу бути безкарним і поширюватися світом. Знищуючи все, що тільки може працювати на мир і безпеку.

Якщо це продовжиться, то фіналом буде те, що кожна з держав зможе розраховувати тільки на силу зброї, щоб гарантувати собі безпеку, а не на міжнародне право, не на міжнародні інституції. ООН можна буде просто закрити.

Пані та панове!

Чи готові ви до закриття ООН? Чи вважаєте ви, що час міжнародного права минув?

Якщо ваша відповідь «ні», то діяти потрібно зараз, діяти негайно. Потрібно негайно повертати силу Статуту ООН. Потрібно негайно реформувати систему ООН таким чином, щоб право вето не було правом смерті. Щоб була справедлива представленість у Радбезі всіх регіонів світу. Потрібно негайно примушувати агресора до миру. Потрібна рішучість. Ланцюжок масових убивств від Сирії до Сомалі, від Афганістану до Ємену та Лівії мав би бути зупинений, і вже давно, якщо чесно.

Якби хоч раз тиранія отримала таку відповідь на розв’язану нею війну, що перестала б існувати, а після неї був би гарантований чесний мир, то світ точно змінився б.

І тоді, можливо, не було б війни у нас, війни в моїй країні. Проти нашого народу, українського народу. Проти людей.

Але світ дивився й не хотів бачити ні окупації Криму, ні ще раніше – війни проти Грузії, ні ще раніше – з відчуженням від Молдови цілого Придністровського регіону. І на те, як Росія готувала ґрунт для ще інших конфліктів та війн поблизу своїх кордонів.

Як це зупинити?

Негайно притягати російських військових і тих, хто віддав їм накази, до відповідальності за воєнні злочини на території України.

Кожен, хто віддавав злочинні накази і хто їх виконував, убиваючи людей, опиняться під трибуналом, який має бути аналогічним Нюрнберзькому процесу.

Я хочу нагадати дипломатам Росії, що після Другої світової війни покарання не оминуло таку людину, як фон Ріббентроп.

І хочу нагадати також і архітекторам злочинної політики Росії, що покарання наздогнало й Адольфа Айхмана. Ніхто з винних не сховається. Ніхто.

Але головне, що сьогодні саме час трансформувати систему, стрижнем якої є Організація Об’єднаних Націй. Щоб це зробити, пропонуємо скликати глобальну конференцію. І ми просимо зробити це вже в мирному Києві – для того, щоб визначитись, як будемо реформувати світову систему безпеки. Як будемо реально гарантувати непорушність загальновизнаних кордонів і цілісність держав. Як будемо утверджувати верховенство міжнародного права.

Зараз цілком очевидно, що цілі, які закладалися в Сан-Франциско у 1945 році при створенні глобальної безпекової міжнародної організації, не досягнуті. І досягнути їх без реформ неможливо.

А отже, ми повинні зробити все, що від нас із вами залежить, щоб передати наступним поколінням дієву ООН з можливістю превентивно реагувати на безпекові виклики, а отже – гарантувати мир.

Запобігати агресії та примушувати агресорів до миру. Мати рішучість і змогу карати, якщо принципи миру порушуються.

Винятків, привілеїв бути більше не може. Всі мають бути рівними. Всі учасники міжнародних відносин, незалежно від економічної сили, географічної площі та індивідуальних амбіцій.

Домінуючою має стати сила миру. Сила справедливості та сила безпеки. Як про це людство завжди й мріяло.

Україна готова дати майданчик для одного з головних офісів оновленої системи безпеки.

Як офіс у Женеві спеціалізується на правах людини, як офіс у Найробі – на захисті навколишнього середовища, так офіс у Києві – Офіс U-24 – може спеціалізуватися на превентивних заходах для підтримання миру.

Я хочу нагадати нашу мирну місію в Афганістані. Коли тільки завдяки своїм силам ми, українці, евакуювали з цієї країни понад тисячу людей. І була найгарячіша фаза. Але люди потребували допомоги – і Україна прийшла. Як і інші держави.

Ми забрали звідти людей різних національностей, різної віри. Афганців, громадян європейських держав, США, Канади. Ми не дивилися, хто потребує допомоги. Це наша людина чи не наша людина – ми рятували всіх.

Якби кожного разу, коли є така потреба, кожен у світі мав упевненість, що допомога прийде, світ був би однозначно безпечнішим.

Тому Україна має необхідне моральне право, щоб пропонувати реформу світової системи безпеки.

Ми довели, що допомагаємо іншим не тільки у щасті, а й у темні часи.

І зараз ми потребуємо рішень від Ради Безпеки. Для миру в Україні. Якщо ви не знаєте, як ухвалити це рішення, то ви можете зробити дві речі.

Або усунути Росію як агресора та джерело війни від блокування рішень щодо її ж агресії, її ж війни. І тоді зробити все, що може встановити мир.

Або покажіть, як можна переформатуватися і працювати реально заради миру.

Або, якщо ваш чинний формат – безальтернативний і виходу просто немає, то далі –  тільки саморозпуск.

Я переконаний, що ви здатні обійтися без третього варіанту.

Мир потрібен Україні. Мир потрібен нам. Мир потрібен Європі. Мир потрібен світу. І насамкінець я дуже прошу вас зараз – перегляньте відео. Невеличке.

Відео про те, що прийшло на зміну вашій силі через те, що хтось один може зловживати своїми правами. Ось до чого призводить безкарність. Якщо є можливість, подивіться це відео. Тому що можливості у всіх приїхати до нас і побачити це немає. Тож подивіться цей фрагмент.

Дякую.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора