Ендемічний зоб
Ендемічний зоб - стан, який проявляється збільшенням розмірів щитоподібної залози і обумовлений, головним чином, хронічним дефіцитом йоду. В Україні ендемічними осередками зобу є Карпатський, Прикарпатський і Придністровсько-Придунайський регіони. Йод є найважливішим компонентом для синтезу головних гормонів щитовидної залози - трийодтироніну і тироксину, які регулюють інтенсивність обміну речовин, енергетичний обмін, ріст і розвиток і багато інших процесів. Добова потреба організму дорослої людини становить 150-200 мкг, а в ендемічних районах організм отримує лише до 50 мкг йоду на добу.
Чинники, що сприяють розвитку даного захворювання:
- спадкова схильність до порушення йодного обміну;
- мутації в генах, що відповідають за синтез тиреоїдних гормонів;
- аутоімунні реакції;
- забруднення питної води домішками, що утрудняють засвоєння йоду - наприклад, високий вміст солей, нітратів;
- дефіцит деяких інших мікроелементів, які сприяють засвоєнню йоду і нормальному синтезу тиреоїдних гормонів, наприклад, дефіцит цинку, селену, кобальту, міді, брому, цинку, марганцю;
- застосування деяких лікарських препаратів, що блокують нормальний обмін йоду;
- наявність хронічних інфекційно-запальних процесів, паразитарних інвазій, загальне виснаження і т. п.
Збільшення щитовидної залози - зоб - є компенсаторною реакцією організму на брак йоду і, як наслідок, тиреоїдних гормонів. У деяких запущених випадках зоб досягає таких розмірів, що призводить до видимої деформації передньої поверхні шиї, здавлення судин і нервів, утруднення дихання і ковтання.
Симптоми при ендемічному зобі залежать від ступеня йододефіциту, від віку, а також від розмірів зобу і збереження функції щитовидної залози.
Найчастіші симптоми ендемічного зобу :
- підвищена стомлюваність, слабкість, млявість;
- головні болі, порушення пам'яті;
- неприємні відчуття в області серця;
- дискомфорт в області шиї - відчуття здавлювання, нав'язливий сухий кашель, утруднення при ковтанні, напади задухи.
Профілактика ендемічного зобу
Попередити розвиток йододефіциту та як наслідок зобу досить просто – потрібно лише забезпечити людині щоденне надходження в організм необхідної кількості йоду:
- дітям до 1 року достатньо 50 мкг на добу,
- дітям від 2 до 6 років – 90 мкг,
- дітям від 7 до 12 років – 120 мкг на добу,
- молодим людям від 12 років і старшим – 150 мкг,
- вагітним і жінкам, годуючим груддю – 200 мкг на добу,
- літнім людям – 100 мкг.
- Основними джерелами цього мікроелемента є риба, креветки, краби, молюски, морська капуста морква, картопля, солодкий перець, томати і буряк яблука, абрикоси, сливи, виноград, черешня,хурмо і фейхоа, волоські горіхи, зернята яблук, чорноплідна горобина. Багаті йодом молоко і кисломолочні продукти за умови, що худоба випасалася на насиченому йодом грунті. Левову частку йоду в щоденному раціоні можна покрити, використовуючи йодовану сіль. Однак слід пам’ятати, що щоденне споживання чистої солі не повинно перевищувати 5 г.
- Дотримання денних норм споживання селену. Ферменти, що беруть участь у виробленні гормонів щитовидної залози, містять селен, тому щоденне вживання рекомендованих 55 мкг цього елемента знижує ризик захворювань. Норма для вагітних і годуючих і в цьому випадку вище – 60 і 70 мкг відповідно. Виконати добову норму допоможуть морська риба, злаки, хліб, гречка, рис.
- Відмова від куріння. Тютюновий дим містить ціаніди, котрі всмоктуються в кров і знижують захоплення щитовидною залозою йоду і синтез щитовидною залозою гормонів. До того ж у курців вищий ризик розвитку аутоімунного тиреоїдиту.
- Необхідно стежити за рівнем фтору в організмі. Фтор у великих концентраціях пригнічує роботу щитовидної залози.
- Має бути здоровим шлунково-кишковий тракт,щоб організм засвоїв необхідний мікроелемент .
Своєчасне лікування зобу та профілактика йододефіциту сприяють збереженню високої працездатності і відсутності ускладнень.
