Дитячий психолог. Склянка з водою
Іноді для ілюстрації розвитку дитини я привожу приклад з водою.
Малюк в своєму розвитку зі своїми емоціями подібний до води - непередбачуваний, безпосередній, рухливий, спонтанний. Він всім цікавиться, у все вникає. Його цікавість стрімко, як потік води, змінюється і рухається, випереджаючи зір і слух. Він подібний до потоку, річки або струмочку.
А тепер уявіть, як ви ллєте воду на стіл, що з нею відбувається? Вона стихійно розтікається в несподіваних напрямках, проливається вниз, її важко зібрати і повернути в ємкість. Якщо не ставити склянку або кордони, то вода буде розтікатися в усі сторони, їй нема на що спертися або піднятися, вона проливається все нижче і нижче ... Також і малюк, якщо йому не встановлювати розумних меж і рамок, він розтікається на всі боки , втрачає орієнтири і опору для розвитку, у відповідь на це виникає багато тривоги і розгубленості.
Якщо ж наливати воду в вузький стакан або тонку вазу, то вода швидко і без сильних емоційних затрат досягне верху. Всередині майже не буде життя, вологи, зате рівень води буде високий, іноді навіть вище сміливих очікувань. І що трапиться з водою, якщо її так залишити? Вірно - вона позеленіє і стухне. Якщо дитині ставити багато жорстких кордонів, рамок і обмежень, то вона стане такою, якою хочуть її бачити батьки (у багатьох випадках), але чи буде вона щасливою? Чи буде в неї життя, задоволення від існування і діяльності? Думаю, відповідь очевидна ...
Дитині потрібні розумні рамки, на які вона може спертися у своєму зростанні, розвитку. При цьому необхідна деяка свобода у використанні дитиною своїх можливостей для здійснення того, що їй самій цікаво і не є корисним з точки зору дорослого. Станьте для дитини «склянкою», яка дає опору і в той же час простір для внутрішнього життя.
Перевірте себе, порахуйте, чи збігається у вас кількість обмежень, заборон і вимог до кількості того, що можна, дозволено, допустимо?
Комова Олена
