Профілактика холери
Профілактика холери
З приходом літнього періоду збільшується ризик захворіти на гострі кишкові інфекції – ГКІ ( черевний тиф, інші сальмонельози, шигельоз, холеру тощо), що пов’язано з більш сприятливими умовами для зберігання і навіть накопичення збудників на об’єктах навколишнього середовища, у тому числі на харчових продуктах та у воді. Наявність мух дозволяє переносити збудників ГКІ на значні відстані від джерела інфекції – хворої людини або носія збудників.
По Косівському району за 5 місяців 2023 року зареєстровано 34 випадків ГКІ, з яких 11 ГЕКів встановленої етіології, 20 – ГЕКи невстановленої етіології та 3 сальмонельози.
По Верховинському району за 5 місяців 2023 року зареєстровано випадків ГКІ, з яких 7 ГЕКів встановленої етіології, 6 – ГЕКи невстановленої етіології .
Через воєнні дії на території України погіршується якість питної води,неможливість дотримання санітарних норм та правил особистої гігієни, що може спричинити розвиток інфекційних захворювань, зокрема холери.
Випадки захворювання в Україні були зареєстровані в 1998, 1999,2007 роках. Останній спалах холери в нашій країні стався у 2011 році в Маріуполі. Тоді за період спалаху зафіксували 33 випадки захворювання на холеру та 24 випадки вібріоносійства.
Збудника холери віднесено до біологічних агентів, що їх офіційно визнано чинниками біологічної зброї.
За несприятливих умов холера швидко набирає характеру епідемії або навіть пандемії.
Станом на 2021 рік хвороба спричинює 1,3-4,0 млн. випадків щорічно, гине до 143 тисяч людей.
Холера – це гостра діарей на інфекція, що виникає при вживанні харчових продуктів або води, заражених бактерією Vibrio cholerae 01 або 0139.
Інфекція передається фекально-оральним шляхом від людини до людини, частіше при вживанні забрудненої води, овочів, фруктів, при купанні, а також через їжу і при побутових контактах.
Джерелом збудника інфекції є людина, що захворіла або носій вібріонів.
Холерний вібріон може зберігати життєздатність у воді протягом тривалого часу, у харчових продуктах при кімнатній температурі протягом 2-5 днів, на поверхні плодів і овочів в умовах сонячного освітлення впродовж 8 годин, при низьких температурах та у морській воді – 2 тижнів і більше, у кишківнику окремих річкових та морських тварин – декількох місяців.
Інкубаційний період при холері триває від кількох годин до 5 днів, у середньому 2-3 дні. Клінічна картина залежить від ступеня зневоднення організму і показників водно-іонного обміну. Температура тіла, зазвичай, нормальна. При типовому перебігу хвороба починається гостро з проносу. Зрідка протягом декількох годин можливий продромальний період, який характеризується загальною слабкістю, втратою апетиту, незначним запамороченням. Однак частіше хвороба починається раптово, з частих випорожнень. Позиви на дефекацію не супроводжуються болем. Протягом перших 2-3 годин випорожнення зберігають каловий характер, але надалі швидко втрачають забарвленість, консистенцію і специфічний запах, стають рясними, водянистими, прозорими, з пластівцями слизу, набувають патогномонічного вигляду «рисового відвару», без запаху, зрідка можуть мати слабкий запах свіжепатраної риби. Хвороба швидко прогресує. Хворі відчувають дискомфорт в епігастральній ділянці, бурчання, плескіт. Випорожнення стають частішими, ще ряснішими, за добу з кишечнику може виділятися аж до 10 літрів випорожнень. Як правило, при холері пронос передує блюванню.
Рекомендації ВООЗ для населення стосовно запобігання холери — три основні правила:
- Піддайте їжу термічній обробці;
- Прокип'ятіть воду;
- Мийте руки;
При ранній діагностиці і правильному лікуванні холера виліковна. При перших симптомах слід негайно звернутися до лікаря!
Спеціалістами Косівсько-Верховинського міжрайонного відділу ДУ «ІФОЦКПХМОЗ» в період з 01.06. щорічно проводиться моніторинг води з рекреаційних зон ( мікробіологічне дослідження води) на наявність холерного вібріона. Протягом останніх 10 років позитивні знахідки на території Косівського та Верховинського районів відсутні.
Лікар епідеміолог відділення організації
епіднагляду(спостережень) та профілактики
інфекційних захворювань
Г.В.Юрнюк