Звуки війни: як заспокоїти дитину під час гучних звуків та вибухів?
У такі моменти, як війна, коли лунають гучні звуки та вибухи, нам усім страшно.Чимало українських дітей замість заспокійливої колискової чують гучні звуки сирени або дзвонів, що сповіщають про повітряну тривогу.
Боятися того, що насправді лякає, – нормально. Ваша спокійна поведінка може значно допомогти дитині. Її відчуття безпеки залежить від вашої впевненості та чітких дій. Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, як-то сирена чи гуркіт, потрібно діяти за таким алгоритмом:
1. Нормалізація
Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе – тому ми йдемо в безпечне місце.
2. Підтримка
Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі – запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність – травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.
3. Завершення
Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».
Закцентуйте увагу дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо.
Також радимо кілька варіантів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, повʼязану з гучними звуками:
- Говоріть правду, але доступно: Поясніть дитині, що відбувається, простими словами, уникаючи жахливих деталей.
- Підкресліть, що ви поруч: Запевніть дитину, що ви з нею, що ви будете її захищати.
- Назвіть свої емоції: Скажіть дитині, що ви також відчуваєте страх, але ви сильні та впораєтеся з цим разом.
- Підкресліть, що дорослі роблять усе можливе, щоб захистити всіх: Розкажіть про дії влади, військових, про те, як люди допомагають один одному.
- Не заперечуйте почуття дитини: Не кажіть "не бійся", "це не страшно". Це може призвести до того, що дитина буде приховувати свої емоції, що ще більше погіршить її стан.
- Зосередьтеся на позитиві: Говоріть про те, що ви будете робити після того, як все закінчиться, про приємні плани на майбутнє.
Окрім слів, важливі також ваші дії:
- залишайтеся спокійними: не панікуйте, не кричіть, не метушіться. Ваша дитина буде черпати емоційний стан з вас.
- обійміть дитину, адже фізичний контакт дає відчуття безпеки та підтримки.
- запропонуйте дитині відчути контроль і дайте їй можливість вибрати, що вона хоче робити: гратися, читати, малювати.
- відволікайте дитину та запропонуйте їй цікаву гру, заняття, яке допоможе їй переключити увагу.
За попередніми прогнозами МОЗ, через вплив війни психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців, серед яких і діти. Щоб допомогти українцям подолати стрес і тривожність, пов'язані з війною, пережити наслідки травматичних подій перша леді України Олена Зеленська, Міністерство охорони здоров’я України разом із партнерами працюють над Національною програмою психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.
Пам'ятайте: кожна дитина реагує на стресові ситуації по-різному. Головне - це бути поруч з нею, дати їй відчути вашу любов та підтримку.
